Париж, два раза по пол дня

Париж в мене був проїздом. Але вже зараз я впевнена, що повернусь сюди ще раз. 

Ніколи не хотіла сюда, як дивно часом зустрічають міста...

Так як було в мене не так багато часу, я просто без усілякого плана прогулялась по центру міста. Центр дуже великий. І, якщо для мене він великий у 21 сторіччі, мені важко уявити як він вражав людей 200 або 300 років тому. От десь про це думаючи, я гуляла по місту. Старалась оминати скупчення людей. Хоча слово скупчення не має кількості, бо у кожному мусті багато людей -  то завжди різна кількість. 

Просто запишу місця, які мені особливо сподобались за ці приблизно шість годин, для того аби порівняти із враженнями у наступну нашу зустріч. 

На першому місці парк. Парк у центрі із зеленими стільцями, маленький палациком та фонтаном у якому дітки великі, рочків по сорок, і маленькі, рочків по десять, пускали кораблики на пульті управління. Чесно кажучі, я б і сама не відммовилась. Дуже багато людей бігало або просто гуляли. 

На другому місці Сена. Не така широка, як Дніпро, не така швидка, як Дунай, але забудована по берегах красивими будівлями і будь-де біля неї гарно.

На третьому - маленькі кавʼярні. Зі столиками на вулиці. Зі смачними круасанами. Із дамами з собачкамии, які із подружками пили каву. Такі кавʼярні мають бути із чудовим видом, бо будь де у центрі Парижу можна знайти гарну будівлю, яка створить такий вид.