Екскурсія Смілою під час війни

Вже декілька місяців ми жили у Смілі. Мало виходили, бо постійні повітряні тривоги не давали можливості далеко відійти від дому. Під час тривог ми постійно ховались у бомбосховищах, підвалах. Стало легше, лише коли окупантти пішли з Київщини.

Тому будь-яка прогулянка була дуже важливою. В такий час вчителька української мови проводила екскурсії Смілою. Вона більше розповідала про людей, які тут жили та про їхні долі.

Кава в кафе була в той час рідкістю. Тому перед екскурсією я випила кави.

Біля школи в центрі міста стоїть гаубиця часів другої світової. Її встановили тут у 1969 на честь 25 річчя визволення Сміли від німецьких окупантів.

Там же поряд росте 100 річний дуб. Доречі в Смілі є декілька таких дерев. І в мене є карта вікових дерев україни

А це сторожка 19 ст. Стоять прямо у дворі школи. Не думаю, що багато людей замислюються, що це за хатинка. Кажуть, що у цій хатинці бував Костянтин Георгійович Паустовський. А ще в нього є два оповідання про Смілу: Весільний подарунок та Рожеві олеандри.

Памʼятник голодомору в Україні.

А в цьому красивому та ставинному будиночку жив Кондратюк Юрій Васильович, який насправді Шаргей Олександр Гнатович. У Смілі жила його мати, тому після перевороту він приїхав у Смілу. Його мобілізували до армії під час першої світової, і він знайшов собі доккументи іншої людини, щоб не йти на війну. І під цим іменем він прожив до кінця життя.

Це дуже відомий учений у галузі косммонавтики. Він розробив «траси Кондратюка», яку використовували для польотів на луну. Спілкувався з Костянтином Ціолковським.

Де загинув невідомо, бо "червоний террор" не зберігає імена всіх, кого він знищив.