Монастирь був заснований у 1492 і я не могла пройти повз такого 15 сторічного монастиря. Зараз він вже просто музей. Взагалі ці монастирі з внутрішнім патіо, де монахи могли доглядати за квітами, чудові. Пригадую такий навіть у Цюріху. Адже монахам не можна було нічого, нічим насолоджуватись, а ось за квіточками доглядати можна було.
В монастирі було тихо і спокійно. Крім мене там нікого не було в той день. Тож була можливіть зробити фото і себе на згадку.
Взагалі Гранада унікальне місце - тут є памʼятки і арабської архітектури та храмів і християнської, і єврейської. І це така суміш мало на яку схожа. Хотілося ю сказати, що в Істамбулі також є ця суміш, та пропорції інші. Ще не була я в Ієрусалімі, та вже треба.
Дуже гарно і людей не багато :)
ReplyDelete