Прогулюючись по Гранаді я почала потроху підніматись в гору по вузеньким вуличкам. Спочатку дійно по троху, але потім сходи стали ставати крутіші і крутіши. І я вийшла до чудового парку. Парк відкривався за пів години, то ж я вирішила зачекати. А за цей час я змогла насолодитися видами Гранади. Нвсправді згори вона не менш чарівна, ніж з середини. Навіть на фото це видно, що ж вже казати, про людину, що тільки що зайшла на гору.
Парк, хоч я відвідала його взимку, справив на мене враження. І навіть в парку всюди архітектура у мавританьсому стилі. Просто важно уявити як це складно і дорого було робити.
В парку не було багато людей. Можливо ще три, чотири людини окрім мене. І я змогла прогулятись по парку саме так, як я люблю.
Супер!
ReplyDelete